Як відноситись до дитини?

· Повірте в унікальність своєї дитини, в те, що Ваша дитина єдиний в своєму роді, не схожий ні на одного сусідську дитину і не є точною копією вас самих. Тому не слід вимагати від дитини реалізації заданої Вами життєвої програми і досягнення поставлених Вами цілей. Уявіть йому право прожити життя самому. Дозвольте дитині бути самим собою, зі своїми недоліками, слабостями й достоїнствами. Приймайте його таким, яким він є. Спирайтеся на сильні сторони дитини.

· Не соромтеся демонструвати йому свою любов, дайте йому зрозуміти, що будете любити його завжди і за будь-яких обставин.

· Не бійтеся залюбити дитини, беріть його на коліна, дивіться йому в очі, обіймайте та цілуйте його тоді, коли йому це хочеться. В якості заохочення частіше використовуйте ласку.

· Постараєтеся, щоб ваша любов не обернулася вседозволеністю та бездоглядністю. Встановіть чіткі рамки і заборони / бажано, щоб їх було небагато /. Суворо дотримуйтеся встановлених заборон і дозволів.

· Не поспішайте вдаватися до покарань. Постарайтеся впливати на дитину проханнями. У разі непокори батькам потрібно переконатися, що прохання відповідає віку і можливостям дитини.

· Якщо дитина демонструє відкрито непокору, батько може подумати про покарання. Покарання має відповідати проступку, дитина повинна чітко розуміти за що покараний.

· Чи не забуваєте, що ключ до серця дитини лежить через гру. Саме в грі можете передати ті навички і знання, поняття про життєві цінності, краще зрозуміти один одного.

· Найчастіше розмовляєте з дитиною, пояснюєте йому суть заборон і обмежень. Допоможіть дитині вербально висловлювати свої почуття і переживання, навчитися розуміти свою поведінку і поведінку інших людей.

· Психічне здоров'я ваших дітей у ваших руках. Найчастіше покладайтеся на свою любов і інтуїцію.

· Діалогу з суспільством дитина вчиться у нас, дорослих. Ми його міра, його масштаб, його критерії оцінки інших, ставлення до інших і до себе. Перший крок в світі дорослих і однолітків він починає з того, що оглядається на нас і судить цей світ за законами, викладеним йому нами.

· Дуже важливо усвідомити, що стиль відносини дорослих до дитини впливає не тільки на дитячу поведінку, але і на психічне здоров'я дітей; так невпевненість дитини в позитивному ставленні до себе дорослого або, навпаки, впевненість в негативній оцінці його як особистості провокує пригнічену агресивність.

Нам, дорослим, необхідно пам'ятати, що під впливом досвіду спілкування з нами, у дитини не тільки формуються оцінки себе та інших, але і зароджується дуже важлива особливість - співчувати іншим людям, переживати чужі прикрощі та радості як власні. У спілкуванні з дорослими і однолітками він вперше усвідомлює, що потрібно враховувати не тільки свою, а й чужу точку зору. Педагогічна авторитарність в неформальному спілкуванні з детий породжує у них дефіцит самостійності, невміння висловити і відстояти свою думку. Спілкуючись з дитиною, дуже важливо відмовитися від позиції, що наше слово - істина, бо процес спілкування вимагає розуміння іншого і ототожнення себе з іншими.